просто квітко- ангел

Скоро[5.12.2009]

2009-11-24T21:31:40Z

Завал..кожен день ,якщо чесно то троха страшно,контрольні,модулі,захисти,акція,акція,репетиції,репетиції,репетиції..музика...
дехто скаже "вав,яке насичене життя")
хх...і вам не хворіти.
Вже все порішалось за концерт він все таки Буде..кул!))
це справді кул..приходіть всі на благодійну соціально - мистецьку акцію "Сніжність" в рамках якої буде проводитись благодійний концерт "Подаруй мені свято"
хто буде виступати?-аа..не все так відразу)..побачите!
17 числа Палац Мистецтв вхід 40 грн ,але якшо ви притащите з собою не величкий подарунок для дітей то вам надається знижка в розмірі 50 %..повірте Ви не пошкодуєте:)
Адже все буде кул!Сам концерт буде проходити як костюмоване паті..Вам буде запропонований теми кост які ви собі вєе придумаєте)..на прикінці всього буде конкурс костюмів)...побєдітєл отримає фотосешн + секретний подарунок)

ех а ще скоро 5.12.09 і ми з групою їдемо в Франик...Ухху...і ми будемо виступати в "Химері" ухху..так ше й ХЕДЛАЙНЕРАМИ...))

Про кіно :)

2009-11-23T21:53:39Z

Вчора не могла заснути....включила як завжди новий канал.
Доречі,після 00 00 по новому йдуть досить чудові фільми...і отже про що я.
Значить включила я новий канал і якраз попала на початок фільму..фільм називався "Від музики до кохання один крок".
Насправді він мене поразив,він пробудив в мені шось таке цікаве..я давно того не пізнавала...фільм дивався з такою легкістю..все було окей..навіть спати не хотілось йти бо настільки він мене осіяв..Хотілось шось робити..шось творити..дивне почуття..
Сьогодні весь вечір провела в пошуках того фільму в неті..обшукала весь google і тіки - тіки знайшла.
Виявляється у цього фільма є інша назва,зовсім не та яку позначили в рекламі:)
Виявляється що українська назва не є інтелектуальною в пошуку тому всі користуються російськомовною версією "С глаз долой, из чарта - вон!" ,мовою оригіналу воно звучить так :"Music and Lyrics By",не знаю чи стареньким можна вважати фільм якому 2 роки,але він кул.)Для когось він може статись тупеньким,соррі.Сьогодні доречі буде теж хороший на мою думку фільм "100 дівчат" теж по новому і теж після 00 00 ,заходіть:)

Про фільм :

«С глаз - долой, из чарта - вон!»
(Англ. Music and Lyrics - Музика і слова) - американо-англійська романтична комедія режисера Марка Лоренса. Вікових обмежень немає.
У центрі сюжету - що вийшов в тираж поп-виконавець (Х'ю Грант) і колишня студентка, яка вивчала літературу (Дрю Беррімор). Фільм розповідає про розвиток їхніх відносин у той час, як вони намагаються написати хіт для поп-зірки.
Особливістю фільму є велика кількість пісень у виконанні акторів, і прекрасна імітація музичних стилів поп-музики 80х і 2000х років.

Сюжет

Алекс Флетчер - поп зірка 80-х років, другий вокаліст колись популярного гурту «Поп!» (Англ. Pop!). Після події 15 років тому розпаду групи, Алекс встиг змиритися зі своїм статусом «колишньої» зірки. Після зустрічі з молодою поп зіркою корою Корман, Алексу випадає шанс знову повернуся колишню популярність - для цього протягом декількох днів йому необхідно написати пісню. Проблема в тому, що Алекс не писав пісень вже більше десяти років, та й раніше він міг писати лише на слова Коліна Томпсона, свого партнера по «Поп».
Алекс знайомиться з Софі Фішер, коли та тимчасово заміщає дівчину, поливати квіти в його будинку. В університеті Софі вивчала літературу, але після невдач в особистому житті стала невпевненість у власних силах. Спільними зусиллями їм вдається за кілька днів написати пісню «Зворотний шлях до любові» (англ. Way Back into Love). Кора змінює аранжування, перетворюючи романтичну баладу в без смаку суміш індійської музики і хард-року. Алекс не хоче говорити Коре про своє невдоволення зміною стилю пісні і через це між Алексом і Софі починається конфлікт.
Кора запрошує Алекса і Софі на свій концерт, де мала відбутися прем'єра пісні «Повернення до любові». На концерті, коли Кора оголошує «нову пісню Алекса Флетчера», Софі починає йти, вважаючи, що Алекс «вкрав» у неї авторство слів. Однак, Алекс дійсно співає пісню на свої слова, в якій розповідає про його взаємини з Софі. За лаштунками Алекс каже Софі, що умовив Кору повернути пісні «Зворотний шлях до любові» первісну аранжування.
Під час фінальних титрів кліп «Поп», перероблений в стилі програми «Музичне чтиво» каналу MTV Росія (за кордоном цей прийом більше відомий за програмою «Pop-Up Video» каналу VH1), розповідає подальшу долю героїв фільму.

У ролях

* Х'ю Грант - Алекс Флетчер
* Дрю Беррімор - Софі Фішер
* Хейлі Беннетт - Кора Корман
* Бред Гарретт - Кріс Рілі, менеджер Алекса Фішера
* Крістен Джонстон - Ронда, старша сестра Софі

Інші назви фільму

* Великобританії Music and Lyrics - укр. Музика і слова
* Німеччина Mitten ins Herz - Ein Song für Dich - укр. В серці - пісня для тебе
* Франція Le Come-Back - укр. Повернення

Ну і нарешті якшо комусь цікаво,ось : http://musicandlyrics.warnerbros.com/

Одного теплого осіннього дня.Green Silence - акустика в i like [20.11.09]

2009-11-21T19:03:02Z

Все почалось з 9 ранку і будилька.

Ранок...було тяжко стати..так як каратнин і привикла лягати пізно так і ставати,але це мені не завадило :)Я розуміла шо треба підніматись..мене чекають люди...я не можу їх підвезти і сказати :"Сорі,я не прийду"це було б якось не по-людськи."Скоро 12 і я маю зустрітись з хорошими людьми і завести їх на студію. Ні,не спати.Маю стати" сказала це я собі ледь -ледь відкриваючи очі.
Пішла в душ..посушила голову.. сіла.... сиджу..
11.00 - вирішила зайти в мережу...зайшла в мережу..залізла в асю...включила контакт...
запищало(О-оу)..глянула...перечитала...відписала:)..хх..ну як завжди..
11.45 - написав Ярко(сусід мій- фотограф) ,сказав шо краще зустрітись 12.15 на зупинці 7-ки.
12.15- вони стоять на зупинці,втікає 7мка
12.16- прийшла я ,бачу як втікає 7мка.
Стоїмо...говоримо...вони говорять я мовчу...О..познайомили...добре:)
12.40 - приїхала наступна 7мка, і хіба можна вірити розкладу шо трамвай їздить кожні 10 хв?...брехня....2ка їздить кожні 8 хв.
Приїхали...нарешті...я була задоволена бачити їхні усміхнені лиця,це було приємно,насправді приємно.Вони просто горіли побачивши студію.
13.00 - Я написала з Глєбового телефону смску Божені.
13.01 - перечитую повідомлення,блін...відравила.А там ж не правильно пише..ну ок...попрошу знову.
13.02 - Божена пробач я запізнюсь на годинку приїзди на студію.Чекаю.
(вона таки не приїхала,зато подзвонила)сидимо..говоримо..
14.00 - вертаємось з студії,вирішили піти через цвинтар.Бр....
моторошно..боюсь такі місця.......а ше страшенно не люблю ворон на цвинтарях...дуже моторошно..
15.15- вернулась додому постояла 10 хв і пішла в зоомагазин разом з мамою та сестрою.
15.40 - зоомагазин,сестра плаче бо самаж віддала морських свинок.
пояснюю : у неї є морські свинки і вона їх роводить.Малишам був місяць тому прийшов час їх віддавати.
Пішли заспокоювати малу і пройтись по центру.
16.20 - вони поїхали додому а я лишилась в центрі тому шо їхати додому було нудно
16.35 - Вечоріло,пішла в I Like зустрітись з Ляною :) і поговорити про концерт- вечірку "Подаруй мені свято" до дня св.Миколая в рамках доброчинно соціально - мистецької акції "Сніжнсть".http://snizhnist.com/?page_id=3 її там не було
16.40 - На рахунку у мене нуль ,нема як подзвонити.*чуть-чуть не плачу*
16.45 - Отже йду - йду зустріла Пункера та Круліка потім ше прийшов Віталік О:)(я так і не зрозуміла нічо про Норвегію*якшо помилаюсь - вибачте*)хлопець доволі приємний.
16.50 - ШО було далі? У Круліка виявилось шо є вільний лайф і ми подзвонили Ляні і вона сказала шо вона буде через годину.....
Тоді вони вирішили шо їм троха холодно і нада сагрєцца...пішли купили пить..
Ми стоїмо...вони п"ють...ми стоїмо...вони п"ють...ми стоїмо...вони п"ють.Нарешті,випили.
17.50 - знову подзвонили Ляні,сказала шо буде за 20 хв.
пішли ходити по пл.Ринок
лазимо- лазимо,пішли шукати де би то сісти бо змерзли
пішли в Підкову*чи як воно там називається*
було зачинено:(..розчарувались..
пішли в I Like найшли Ляну,поговорили,пішли в Буфєт(в Культі).
посиділи в Буфєті...я пішла скорше...хотіла піти додому та ноги занесли мене в іншу сторону...я не шкодую ...пішла в I Like побачила там знайомих друзів (Вокаліста групи "Глибоко Дихай" та його друзів і моїх знайомих)...
Лишилась там...:)...і нічим не шкодую..адже я познайомилась там з МЕГО людьми
і тепер я новий фанат і член Green Silence XL, вже на останніх піснях ми співали разом..*довольна*
Я отримала море емоцій,море позитиву,це не передати словами,там потрібно було бути.
Дівчинка на ймення Ліза всіх дивувала своїми танцями ,веселий та щасливий хіппі:)
Мене зачарувала пісня Море та пісня L'amour de trois..хотіла б дістати слова:)..шось відклалось в памяті..але не все..хочеться оригінал.
Радо було бачити щасливі лиця організаторів: і глядачів :

або просто романтичні : ,а також щасливі посмішки тих хто їх нам дарував :

Цей день я запамятаю ше надовго:)Дякую Лінії Втечі і всім всім хто був присутній за чудову атмосферу.Частіше б такі заходи відбувались..вони даруют людям тепло:)

Мені дуже сподобались пісні ГС та їхня музика.Це група на яку треба звернути увагу,сама тепер слухаю і вам раджу:)
Все було наче в казці,всі радіють.Всі усміхнені.Таке тішить:)
21.30 - закінчилось дійство...всі розійшлись ...я пішла на зупинку..
21.35- зустріла Оленок та їхніх подруг..нам було по дорозі.
22.10 - я прийшла домів .

пе.се.Величезне дякую за фотографії Борису Гаврану(доречі,дуже класна людина),Лінії Втечі та Green Silence і директору I Like за дозвіл!!!

Садовий вивісив у Львові жалобні прапори усупереч указу Президента України

2009-11-04T16:36:44Z

Нині на львівських будинках (щоправда, не на всіх, а на п’ятій через десяту) двірники вивісили національні прапори України із жалобною стрічкою, – про це сьогодні, 4 листопада, повідомив кореспондент ЗІКу.

<lj-cut> У прес-центрі Львівської міськради, посилаючись на ухвалу сесії Львівської міської ради це прокоментували так: «Сьогодні відзначають День пам’яті жертв голодоморів».

Насправді ж День пам’яті жертв голодоморів – національний щорічний захід в Україні, що четвертої суботи листопада – запроваджено Президентом України Леонідом Кучмою (Указ № 1310/98 від 26 листопада 1998 року; до зміни № 431/2007 від 21 травня 2007 називався Днем пам’яті жертв голодомору та політичних репресій).

В Указі сказано: «На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України постановляю: установити в Україні День пам’яті жертв голодоморів, який відзначати щороку у четверту суботу листопада»

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921–1923 рр., 1932–1933 рр., 1946–1947 рр., проте Голодомор 1932–33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. За даними істориків, у 1932–33 роках жертвами голоду, що виник у результаті адміністративних заходів радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали десятки мільйонів людей. Не забудемо!

Довідка ЗІКу.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів

З метою гідного вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу, забезпечення належної організації та проведення заходів до Дня пам’яті жертв голодоморів (28 листопада 2009 року)

п о с т а н о в л я ю :

1. Кабінету Міністрів України:

1) утворити у десятиденний строк організаційний комітет з підготовки та проведення у 2009 році заходів у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів (далі – організаційний комітет);

2) розробити за участю організаційного комітету та затвердити у двотижневий строк план заходів на жовтень-листопад 2009 року із вшанування пам’яті жертв голодоморів, передбачивши в ньому, зокрема:

проведення жалобних заходів у місті Києві, зокрема на території Державного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні»;
проведення 28 листопада 2009 року Загальноукраїнської акції «Засвіти свічку»;
організацію у місті Києві, інших населених пунктах тематичних виставок та експозицій, які висвітлюють події, пов’язані з Голодомором 1932–1933 років в Україні;
проведення в усіх навчальних закладах України «Уроку пам’яті» та підведення підсумків щорічної Всеукраїнської акції «Колосок пам’яті»;
продовження роботи з формування Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні, її регіональних томів;
проведення тематичних заходів у навчальних закладах та закладах культури;
показ фільмів, присвячених темі геноциду Українського народу;
додаткові заходи з виявлення та дослідження фактів голодоморів в Україні, опору Українського народу політиці тоталітарного режиму з організації геноциду;

3) забезпечити у повному обсязі фінансування проведення заходів у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів;

4) передбачити під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» кошти на спорудження у місті Києві другої черги Державного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», а також на здійснення Українським інститутом національної пам’яті досліджень проблем голодоморів в Україні;

5) продовжити роботу з проектування та спорудження пам’ятника жертвам Голодомору 1932–1933 років у місті Вашингтоні (Сполучені Штати Америки), а також вивчення питання щодо можливості встановлення відповідних пам’ятників та пам’ятних знаків в інших іноземних державах.

2. Запропонувати релігійним організаціям провести 28 листопада 2009 року панахиди за жертвами голодоморів, а також протягом жовтня-листопада 2009 року інші заходи із вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу.

3. Оголосити 28 листопада 2009 року о 16.00 на вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів.

На території України 28 листопада 2009 року приспустити Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм радіо і телебачення.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

організувати у День пам’яті жертв голодоморів покладання траурних вінків і композицій із житніх та пшеничних колосків до пам’ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів, вшанування пам’яті загиблих хвилиною мовчання, запалення свічок та проведення щорічної Загальноукраїнської акції «Засвіти свічку», а також вечорів-реквіємів та інших скорботних заходів;
проаналізувати стан виконання нормативно-правових актів щодо вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, зокрема Указу Президента України від 12 червня 2009 року N 432 (432/2009) «Про додаткові заходи щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні», та вжити необхідних заходів для забезпечення їх реалізації.

5. Міністерству закордонних справ України:

забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України у 2009 році заходів до Дня пам’яті жертв голодоморів, а також участь представників дипломатичного корпусу Іноземних держав, акредитованого в Україні, в офіційних заходах, які проводитимуться в Україні;
сприяти українській громадськості за кордоном в організації та проведенні заходів із вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу.

6. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації підготовки і проведення у 2009 році в Україні та світі заходів до Дня пам’яті жертв голодоморів.

7. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 2 жовтня 2009 року N 795/2009

До речі, 21 травня 2007 року Президент України В. Ющенко підписав Указ «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років»:

«З метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства та у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років, на підтримку ініціативи громадськості постановляю: установити в Україні День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначати щороку у третю неділю травня»

Інформація взята з http://www.zik.com.ua/ua/news/2009/11/04/203152 </lj-cut>

anjafedoseenko @ 2009-11-03T23:01:00

2009-11-03T21:39:25Z

Ааааааааааааа...я отримала пальоні демки))
тішусь шо дитина..
шукайте в асі мене..кину пальоні демки:)

anjafedoseenko @ 2009-02-04T15:36:00

2009-02-04T13:49:27Z

Сьогодні потянуло знову шось написати,але настрій на нулю..тому вибираю щось старе і оновляю.

Сьогодні мені знову хтось подзвонив,та запропонував одноденну путівку в рай.
Я так хотіла дістати її,так хотіла відчути насолоду,тепло на серці,відчути як балямкаються крила.Це ж рай,якшо туди потрапиш тоді вже навічно.
Та один день коштував їй цілого життя,тому вона вибрала свій рай,віртуальний рай,де він буде для неї а вона для нього.
Сьогодні для тебе відкривається новий світ,світ того чого ти ще не пізнав.Ти частинка його маленького світу,ти його життя.
Він дарує тобі квіти,а ти живеш заради того шо б бачити його посмішку.
Кожен день ти прокидаєшся з думкою зайти в контакт і побачити його..
І тут світ перекидається..ось ти а ось він…він онлайн..твоє серце починає битись все швидше і швидше
Але ж такого не може бути..це лише Інтернет, глобальна мережа твоїх знань.Ти бігаєш по кімнаті шукаючи відповідь на питання :"Як далі бути?"- а відповідь?-де вона?..ти губишся в своїх словах…
Ти розумієш- нічого не розумієш..
Але ти знаєш все наперед…і він теж…ти не відчувала ше такого..він ІДЕАЛЬНИЙ ..
ти включаєш свій дурацький плеєр..сопливу музику…малалєтка чортова…
вона забирає всі слова назад і знову- знову все більше поринає в свої думки..ше мить і вона збожеволіє…
вона любить бігти…вона любить дощ…
тому коли падає дощ вона біжить до школи…
в школі її не чекають друзі…якось воно само собою виходить..
життя її було перекошене..вона могла бути різною.але водночас вона сама не володіла собою..
і ось знову він Онлайн..
і вона знає…цей рік буде не таким як інші…він буде по свому особливий..воно обожнює коли грає скрипка..а також обожнює звук дощу..деколи коли вона танцює по калюжах уявляє шо біля неї стоїть принц…жесть правда?
А як ви думаєте?- як жити їй з ось такими думками в голові..
Вона просить себе зробити хоча б шось..але боячись..вона все тіки руйнує…
Адже він тіки онлайн- мій маленький контакт

Новий день

2009-02-02T20:30:39Z

Дякую,тобі , за гарно проведений вечір.Сьогодні насправді ми класно потринділи по душам:)
Обговоривши мужика.Вечір вдався,думаю таких буде ще не раз:)
Думаю це початок нової дружби,цьом asdflok

</lj>

Казка для дорослих про сумного чарівника.

2009-02-02T11:46:01Z

Лазила просторами інтернету,та й натрапила на дуже цікаву казку: Казка для дорослих про сумного чарівника. „Як тужно одному...” (Чарівник може все... але не може бути самотнім) Чи знаєте ви чому казки розповідають старці? Тому що казка – це наймудріше в світі! Адже усе проходить та тільки справжні казки лишаються... Казка – це мудрість. Щоб розповідати казки потрібно дуже багато знати, Необхідно бачити те, що не видно іншим. А для цього потрібно довго жити. Тому тільки старці вміють розповідати казки, Як сказано у великій древній книзі чарівників: „Старець – це той, хто знайшов мудрість! ” А діти... Вони дуже люблять слухати казки, Тому що є в них фантазія і розум Думати про все, А не тільки про те, що бачать усі. І якщо дитина виросла, Але все ж бачить те, чого не бачать інші, Вона становиться мудрою І вона-то знає, що казка – це істина! І залишається дитиною, Мудрою дитиною. І називається „Старцем, що пізнав мудрість”. Як сказано у великій древній книзі чарівників – „Книзі Зоар”. Був собі чарівник Великий, гарний та дуже-дуже добрий... Але він був один. Не було нікого, з ким би міг він погратись, Звернутись до когось, Хто б також звернув на нього увагу, З ким би міг він поділитись, Поділитись всім, що є в нього. Що ж робити?.. Адже так сумно бути одному! Замислився він: А що якщо створю я камінь? Хоча б маленький, але красивий? Може, цього буде достатньо мені? Я буду його гладити – Та відчувати, що є хтось, Що хтось поруч зі мною. І разом нам буде добре, Адже так сумно бути одному... Зробив він „Чак!” своєю чарівною паличкою – І з’явився поруч з ним камінь, Точно такий, як задумав. Гладить він камінь, обіймає його, Але той ніяк не відповідає, не рухається, Навіть якщо вдарити камінь чи погладити його - він залишається, як і був, нечутливий! Як же товаришувати з ним? Почав пробувати чарівник робити ще каміння, Інші та різні, Скелі та гори, землі та суші, Земну кулю, сонце та луну. Заповнив каміннями увесь всесвіт... Але усі вони як одне каміння: Немає від них ніякої відповіді. І як колись він відчуває, Як сумно бути одному... Подумав чарівник: Може бути, замість каміння створю я рослину - Припустимо, красиву квітку? Я поллю її водою, Поставлю на повітря, на сонце, Я буду доглядати за нею – Квітка буде радіти, І разом нам буде добре, Адже сумно бути одному... Зробив він „Чак!” чарівною паличкою – І з’явилась перед ним квітка, Точно така, як хотів. Почав він від радості танцювати перед нею – А квітка не танцює, не кружляє, Майже не відчуває його. Вона реагує тільки на те, що чарівник дає їй: Коли чарівник поливає її – вона оживає, Не поливає – вона вмирає. Але як можна так скупо відповідати доброму чарівнику, Який готов віддати усе своє серце!.. Але нема кому... Що ж робити?.. Адже так сумно бути одному!.. Почав чарівник створювати усілякі рослини: Великі та малі, сади та ліси, гаї та ниви... Але усі вони як одна рослина – Ніяк не відповідають йому. І по-давньому дуже сумно бути одному... Думав чарівник, думав та придумав: А якщо я створю яку-небудь тварину? Яку саме? – Краще за все собаку. Так, собаку! Таку маленьку, веселу, лагідну. Я весь час буду з нею гратись, Ми підемо гуляти, і моя собачка буде бігати І перед, і позаду, і навколо мене. А коли я буду вертатись додому, в свій замок, Ні, в наш замок, Вона, уже заздалегідь вибіжить назустріч мені. І так добре буде нам разом, Адже так сумно бути одному! Зробив він „Чак!” чарівною паличкою – І з’явилась поруч з ним собачка – Точно як хотів. Почав він турбуватись про неї: Давав їсти та пити, обіймав її, Мив та водив гуляти – Все робив задля неї... Але любов собачня.. Уся вона тільки в тому, Щоб бути поруч з ним, Лежати у ніг, ходити скрізь за ним. Побачив чарівник з жалем, Що навіть собака, З якою він так добре грає, Все-таки не здатна повернути йому ту любов, Яку він дає їй. Вона просто не здатна бути його товаришем, Не здатна оцінити, Що він робить для неї! Адже цього так бажає чарівник! Почав він створювати навколо себе Риб та ящурів, птахів та тварин – Але тільки стало ще гірше: Ніхто не розуміє його І по-давньому сумно бути одному... Довго міркував чарівник та зрозумів: „Справжнім товаришем може бути тільки той, Хто дуже буде потребувати мене, Буде шукати мене. Хто все зможе робити як я, Зможе любити як я, Розуміти як я. Тільки тоді він зрозуміє мене! – Він повинен бути таким як я! Але бути як я?..ммм. Хто ж може бути таким як я: Щоб оцінив те, що я даю йому, Щоб зміг відповісти мені тим же, Адже і чарівник потребує любові. Хто ж може бути таким, Щоб разом нам було добре, Адже так сумно бути одному!..” Подумав чарівник – Може бути це людина? І справді.. а раптом саме вона, Зможе стати близьким і товаришем мені, Зможе як я. Тільки потрібно допомогти їй в цьому. І тоді уж разом нам буде добре, Адже так сумно бути одному!.. Але щоб разом було нам добре, Вона потрібна поперед відчути, Що значить бути одинокою, без мене, Відчути, як я... без неї Наскільки сумно бути одному!.. Знову зробив чарівник „Чак!” – І з’явилось далеко від нього місце, І в ньому людина... Але людина настільки далека від чарівника, Що навіть не відчуває, що є чарівник, Який створив її і все для неї: Каміння, рослини, тварин та птахів, Дома та гори, ниви та ліси, Луну та сонце, дощ та небо І ще багато чого... весь світ... Навіть футбол та комп’ютер! Все це є у людини... А от чарівник так і лишився один... Але так сумно бути одному!.. А людина ... навіть не підозрює, Що існує чарівник, Який створив її, Який любить її, Який чекає та кличе її: „Гей!, невже ти не бачиш мене!? Адже це я,..я все тобі дав, Ну йди же до мене! Вдвох нам буде так добре, Адже сумно бути одному!..” Людина знайома лише з такими, як вона, Тільки з тим, що навколо неї. Вона знає, що потрібно бути, як усі: Говорити так, як говорять усі, Бажати того, що бажають усі. Великих – не злити, красиве просити, Вдома – комп’ютер, у вихідні – футбол, Все, що вона хоче, є в неї! Навіщо їй взагалі знати, Що є десь чарівник, Якому сумно без неї?.. Але чарівник – він добрий та мудрий, Слідкує він непомітно за людиною... ...Та от в особливу мить... Тихо-тихо, повільно, обережно Робить... „Чак!” своєю паличкою, І от уже не може людина Жити як раніше, І ні футбол, ні комп’ютер тепер Не в радість їй. І хоче, і шукає вона чогось, Ще не розуміючи, що це чарівник Проник маленькою паличкою У серце її, говорячи: „Ну!.. Давай же, Іди до мене, разом буде нам добре, Адже тепер і тобі сумно бути одній!..” І чарівник, добрий та мудрий, Знову допомагає їй: Ще один тільки „Чак!” – І людина уже відчуває, Що є десь чарівний замок, Повний усіляких добрих чудес І сам чарівник чекає її там, І тільки разом буде їм добре... Але де той замок? Хто вкаже мені шлях до нього? Як зустрітись з чарівником? Як знайти мені його? Постійно в її серце: „Чак! ..” „Чак!”, І уже не може вона ні їсти, ні спати, Скрізь бачиться їй замок з чарівником, Та зовсім уже не може бути одна, Адже так погано бути одній! Але щоб стала людина як чарівник, Мудрою, доброю, що любить, вірною – Вона повинна вміти робити все, Що вміє робити чарівник. Повинна в усьому бути схожа на нього. Але для цього „Чак!” уже не годиться – Цьому людина повинна сама навчитись. Але як?.. Тому чарівник непомітно і обережно, Повільно і ніжно веде людину: Тихесенько: Чак – Чак... Чак – Чак... До великої древньої книги чар, Книзі Зоар... А в ній усі відповіді на все – все, Весь шлях, як все робити, Щоб було наприкінці добре, Скільки ж можна бути одному... І людина квапиться швидко-швидко Пробратись у замок, зустрітись з чарівником, Зустрітися з товаришем, бути поруч з ним, Сказати йому: ”Ну!..” Разом нам буде так добре, Адже так погано бути одному... Але навколо замку висока стіна І суворі стражники на ній, А чим вище піднімається на скелю людина, Тим грубіше відштовхують її, Тим боляче падає вона, Знесилена, спустошена Кричить вона чарівникові: Де ж твоя доброта та мудрість твоя? Навіщо ти так мучиш мене? Навіщо ж звав ти мене до себе? Навіщо зробив ти так, Що погано мені без тебе?.. Але... Раптом почуває? „Ча...ак!”- і знову Вона прагне уперед, нагору по стіні. Обійти стражників, піднятись на стіну, Ввірватись у замкнуті ворота замку, Знайти свого чарівника... І от усіх ударів та невдач, Знаходить вона силу, завзятість, Мудрість. Раптом з розчарування росте бажання... Вона вчиться сама робити усі чудеса, Які робить чарівник, Вона сама вчиться створювати те, Що міг тільки чарівник! З глибин невдач росте любов, І бажає вона більш за все – одного: Бути з чарівником поруч, бачити його, Усе віддавати, нічого не потребуючи замість. Адже тільки тоді буде їй добре, І зовсім неможливо бути одній!.. І коли уже зовсім не може без нього, Відкриваються самі великі ворота, Та з замку назустріч їй, Поспішає чарівник, говорячи: „Ну! Де ж ти був! Йди до мене! Як нам буде тепер добре! Адже ми обидва знаємо як погано, Як сумно бути одному!” З тої хвилини вони уже разом завжди, Вірні, нерозлучні та люблячі друзі, Немає вище та глибше ніж їх почуття, А любов заповнює настільки серця, Що не може навіть пригадати ніхто, Про те як сумно бути одному!.. Прислухайтесь уважно, кожний: Якщо хтось з вас в серці своєму Чує тихо : ...чак ... Чак – Що головне в житті – зустріч з чарівником, З’єднатись з ним, Що тільки тоді буде Вам добре, А поки так сумно та погано... Звертайтесь до асистента чарівника: рава Міхаеля Лайтмана. Я чекаю на Вас... Ваш Чак-чак.

Вейсі Кілсон

2009-02-01T23:34:10Z

Романтична історія про хлопчика на ймення Вейсі Кілсон Він вийшов з дому в сизий морок ліхтарів поночі, коли місто ще спало. Навколо все вповільняється у русі і ніби ніч для нього стає в тричі,а можи і в четверо довшою. Йому хочеться кричати і відкрити очі,але ж вони відкриті,і все бачить і розуміє, в нього віднімає мову і не може промовити ні слова , знаючи ,що це не реальність. Його називали Вейсі Кілсон ,та тільки друзі, мама кликала його зовсім інакше. Його очі палали, здавалось ось-ось і звідти вискочить іскорка, він був недоторканий. Його губи були кольору пелюстків червоної троянди, кольору крові. Здавалось ніби вони відблискували коли він дивився на повень. На вулиці тишина ,вітерець тихенько колишить його волосся. Чути як на вколо усе живе... Час був у його руках,за секунду він міг вернути його назад але всього до того моменту, коли все розпочалося, тільки він відкривав очі Помітно як його рука судомно здригається, він боїться, боїться того, що знову має пережити. Вейсі сів і запалив Харвест , він завше купував їх в будці що навпроти його дому. Дим від сигар зливався з хмарками, в яких він вимальовував різноманітні силуети. Сьогодні він мріяв про примадонну або про саму путьову дівчину в школі, а хоча ні – він мріяв про Венеру….. Вона вийшла до нього з малюнку і сівши біля нього він спершу не міг повірити. Він запитав її чи в нього не глюки від сигарет. - Як звати тебе, чарівна? - Венера, але ти мене мож називати просто – Вєрочка. - Вєрочка була гарна, в неї були великі карі очі, чорні брови, соковиті губи немов ягода вишеньки, чи то насправді всьо косметика? та ні,то її врода чарує. - Ти глюк ,чи реальність? - Я така ж реальна як твоя сигарета в руках. Якщо ти бажаєш можеш узяти мене за руку. Відчуваєш вона тепла. Він узяв її за руку,і знову глянув на неї.Але часу лишалось дуже мало.Він знав потрібно йти,його чекають дома.Він повільно піднявся з лавки,поцілував дівчині руку,усміхнувся і додав : - Я побачу тебе ще колись? Серце його билось частіше і частіше,він вважав шо вона відповість - «НІ»,але вона відповіла: - Так,ти побачиш мене,і я вважаю ,що навіть дуже дуже скоро Хлопець зрадів і посмішка його від того була ще яскравішою. Він промовляв до себе, «тіки б не обернутись»,але коли він обернувся- її не було. Вона зникла, не сказавши нічого. Це тіки моя уява ,тіки моя уява. А якщо й так-то вона в мене дуже прикольна. У підсвідомості вирував вогонь, вже 5 ранку. Я хочу спати, і я заснув, коли був вже дома. Кожного дня крім суботи та неділі Вейсі ходив до школи, сьогодні була п’ятниця. В голові вирувало вчорашній дим від сигарок. Все таки це була моя уява. Вейсі встав і почав вмиватись а пізніше шукати свої шкарпетки,штани,сорочку(він її ніколи не гладив).Йов сьогодні п’ятниця ,а може не йти? Так, йому як і кожному школяру було впадляк йти в школу по п’ятницях ,так як це останній день навчання і його «можна» провести з друзями. До кімнати увійшла мама. Мам ,мам а можна я не піду до школи? - Ти що смішний? - І ось так завжди.А я б зара посидів в Інтернеті,зайшов в скій коханий контакт і побачиш її. Включив собі ОЕ та відривався. Дорогою до школи я час від часу озирався, думав, що можливо десь вирине вона із якогось перевулку. Скільки років ідучи через її вулицю я підходив до неї а вона називала мене «Іди геть» або «Чогопричіпився» а я називав її мило – Ірен. Ірен,Ірен,Ірен кожного дня в голові її імя, сиджу на уроках - Ірен…Ірен…Ірен...Боже, коли вона зверне на мене увагу, я впевнений вона навіть не знає як мене звати. Вона виглядає наче янгол, мій янгол. Степан- то є мій бест друг,я його уважаю.Він тіп кльовий,він завше рятував мою дупу,коли вона була в біді.Він сидить разом зі мною за одною партою,нас так і називають «два брата акрабата» так як ми знаємось ще з садочку. Хто накакав у бобік?- Стьопа! Хто напісяв за пічку?- Вейсі! Началясь перерва,Степан як вірний пес «Мухтар» завше поруч зі мною. Я йому Стефко,Стефко і він вже біля мене.То є так приємно мати кращого друга. Сьогодні вона на мене глянула, коли я проходив разом з Степаном повз неї і промовила: «Дівчата,Дівчата дівіться то той маніяк який за мною до школи ходить» і засміялась. Я підійшов до дзеркала і спитав себе : - Я маніяк?- Нє,але Ірен,Ірен,Ірен так вважає. Та яка вприципі різниця,як вона сказала ,чи як вона себе в той момент повела, головне – звернула, що то є я, а то є вже плюс. Степан був панком, його також кликали Мухтар(таку клікуху йому придумав - Вейсі) А що до Вейсі,так званого як Вітьок…Віцик…чи Валєрчик,ну так його на районі кликали- він був гєймєром, бо він три доби проходив GTA Вайс Сіті. Через те що цілодобово сидів в Інтернеті його заставили носити окуляри, але він їх не переварював і тому носив лінзи. Він думав що він виглядає так сексі. Він собі спочатку купив блакитні, але вони виявились занадто виразними і з нього почали гнати тіпа він того... еге Гей! А пізніше він по приколу поміняв на жовті зі смайлом, то вже було страшно... Тоді Степан порадив своєму другу ,що б він купив окуляри такі як у Оззі, і зробити зачіску ,як у Елвіса , казав що так модно. І Вейсі так зробив. Одного разу вони пішли прогулювати школу і зустріли знайомих дівчаток . Це була Ірен.. Знову Ірен,Ірен..Ірен..Моє серце знову тікало у п’ятку , здавалось немов би величезний струм пробігся по ньому. Він зняв свої окуляри і в голові залунала мелодія, він йшов і дивився на Ірен. Ірен з подругами помітивши його сказала кобітам: - гляньте який Елвіс! Що вони вічно шатаються за нами як два наркомана? Дівчата зареготали, змусивши хлопців почуватися клоунами. І Стьопа відвів другана в сторону на два слова, йому дуже кортіло зводити дівчат в кав’ярню. -Віцик а в тебе є пару якихось манєт дівчатам на морозиво? -В мене то є, але після такого морозива, яке ми купимо за мої манєти дівчата нас ше накопають! Йдем ліпше грабанем якийсь банк, будем мати купу бабок і купу дівчєток! - корочче замьотано !Йдемо скажемо кобітам бай бай. Пацики порішали і пішли, але поки йшли до банку Віцик побачив Вєрочку, так саме її, і прозрів. Подумав Віц і каже :"Нє Мух, не катіт ,не будемо грабувати банк, так не солідно» далі буде...

Карантин у Львові,міф чи правда?

2009-02-01T23:08:02Z

Після перечитаної мною статті,мені здалось що починаючи від завтра у школах Львова- карантин.Міф чи правда?хм...не знаю
Стаття:

На карантині – поки що лише школи

Людмила ПОЛЕВСЬКА

З понеділка через зростання рівня захворюваності дітей на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у львівських школах оголошено карантин.

Цей захід вимушений, бо, як пояснила завідуюча епідеміологічним відділом санепідемстанції м. Львова Вікторія Нижник, уже за станом на 31 січня у Львові (в одному з контрольних міст щодо захворюваності на грип та ГРВІ) кількість хворих школярів перевищила епідпоріг в 1,8 раза. Тому за поданням санітарних лікарів міський голова Львова видав розпорядження про введення в дію плану заходів щодо запобігання масовому розповсюдженню грипу та ГРВІ, зокрема про закриття шкіл на карантин.

Поки що на вимушених канікулах лише школярі. Дитячі садочки працюють. Хоча нові дані свідчать, що за п’ятий тиждень також спостерігається ріст захворюваності серед дітлахів. Епідпоріг значно перевищено. Всього за п’ятий тиждень захворіли 7763 особи, серед яких 1902 - учні молодших класів, 1211 - дошкільнята від 3 до 6 років та 878 малюків, від новонароджених - до 2 років.

- Учні перебуватимуть на карантині два тижні?

- Ще не відомо. Ми подивимося до кінця семиденки, яка буде захворюваність – чи зростатиме, чи ні. Саме від епідситуації залежатиме, продовжувати карантин чи ні.

Як зазначив начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради Володимир Зуб, через високі показники захворюваності на грип та ГРВІ дитячі поліклініки Львова переходять на посилений режим роботи. У суботу та неділю там чергуватимуть лікарі. Для хворих відведуть спеціальні кабінети, щоб убезпечити здорових дітей, які приходять у поліклініку, наприклад, на щеплення чи на огляд.

У стаціонарних відділеннях лікарень Львова обмежать відвідування хворих. Під час карантину родичів допускатимуть лише до важкохворих. Водночас для госпіталізації “грипозних” пацієнтів буде відведено додаткові ліжка.